Учні з Дандерида пропустили школу, щоб займатись волонтерством в Україні

Поїздка відбулася майже в третю річницю початку повномасштабної війни. У той же час у США проходила резонансна зустріч президента України Зеленського з Дональдом Трампом. 18-річні Генрік Краеліус, Александер Прагер, Леон Б’юрстрам, Густав Валл і Самуель Янсе (Henrik Craelius, Alexander Prager, Leon Bjurstram, Gustav Wall och Samuel Janse) навчаються в третьому класі гімназії Дандерида (Danderyds gymnasium). Вони хотіли зробити щось справжнє, пов’язане з їхнім спільним інтересом до геополітики – волонтерську подорож до України.

– Ми запропонували ідею керівництву школи, щоб поїхати до України як представники школи. Вони визнали, що це чудовий проєкт, але не могли його схвалити, оскільки МЗС настійно не рекомендує поїздки до України, – розповідають хлопці.

Замість цього вони подали запит на відпустку. Але й тут отримали відмову. Вони все одно вирішили їхати. Бажання допомогти та побачити ситуацію на власні очі переважило, пояснюють вони. Усі хлопці повнолітні, дорослі, і мають право приймати рішення самостійно. Але вони досі живуть удома й ходять до школи. Тому довелося переконувати батьків, розповідають вони для Mitt i. Було кілька умов: наприклад, мати при собі паспорт, готівку та набір для виживання.

– Це була частина угоди, – каже Генрік.

“Здавалося важливішим, ніж будь-коли”

– Було важливіше, ніж будь-коли, показати солідарність із тими, хто живе в Україні. Ми просто сказали: робимо це.

Хлопці заснували власну волонтерську організацію — Halgs youth. Вони зв’язалися з місцевими волонтерськими організаціями, журналістами та іншими волонтерами у Львові, щоб бути якомога краще підготовленими.

– Якщо вже їхати, ми хотіли мати людей, на яких могли б покластись, – каже Генрік.

Витрати покривали з власної кишені. Їхній маршрут: літаком до Кракова, потім автобусом до Львова. Прибувши, вони одразу побачили реальність: військові машини, зруйновані війною міста і людей.

– Ми не бачили жодного чоловіка віком від 25 до 60 років – усі вони на фронті, – розповідає Генрік.

Протягом чотирьох днів вони допомагали на двох об’єктах: у волонтерській кухні та в бібліотеці, де шиють маскувальні сітки.

– Ми сказали, що хочемо допомагати з усім, чим можемо.

Попри короткий візит, вони відчули, що стали корисними.

– Це був період низької активності волонтерів. Їм бракувало людей, тож замість того, щоб витрачати ресурси кухні, вони могли використати нас.

Хлопці документували подорож у соцмережах, зібрали кілька тисяч крон і перенаправили пожертви до інших волонтерських організацій. За словами Генріка Краеліуса, жодних дисциплінарних заходів у школі щодо них не вжили, попри прогули.

– Ми хотіли побачити, як усе насправді виглядає, а не лише читати про це.

У майбутньому хлопці планують нові волонтерські проєкти — наступний має бути у Швеції.

– Ми почали обговорювати це, але поки нічого не вирішили. Не хочемо робити щось абияк, – каже Генрік. Їхня організація націлена саме на молодь — щоб допомогти їм організовуватись.

Повідомляє www.mitti.se