Шведські дослідники вперше зафіксували ігри молодих яструбів-тетерев’ятників

Шведські дослідники вперше задокументували виразну ігрову поведінку у молодих яструбів-тетерев’ятників (duvhök). Птахи нападали на гілки, підкидали в повітря мертвих мишей і котили шишки схилами, після чого намагалися їх наздогнати. Спостереження проводили в районі Стокгольма у 2017–2025 роках. Дослідник і старший куратор Музею природничої історії Швеції (Naturhistoriska riksmuseet) Юхан Лінд (Johan Lind) разом із Монсом Седербергом (Måns Söderberg) і Томасом Мрасом (Thomas Mras) стежили за гніздовими парами тетерев’ятників та їхнім потомством.

Спочатку спостереження були частиною захоплення природною фотографією, однак з часом дослідники помітили повторювану закономірність і почали систематично аналізувати поведінку молодих птахів.

Виявилося, що гра починається приблизно у віці півтора місяця. Її інтенсивність поступово зростає до віку трохи більше двох місяців, а потім слабшає і приблизно у три місяці, коли молоді птахи вже мають виживати самостійно, практично зникає.

За словами Лінда, саме період, коли батьки ще забезпечують молодих птахів їжею та захистом, створює можливість для такої поведінки. Гра потребує енергії та може бути ризикованою, оскільки активний молодий птах стає вразливішим для інших хижаків.

Раніше ігрову поведінку вже спостерігали в інших видів хижих птахів, однак для яструба-тетерев’ятника її зафіксували вперше. Дослідники також відзначили характерну вікову криву — поступове посилення гри з подальшим згасанням.

Професор поведінки тварин Лінчепінзького університету (Linköpings universitet) Пер Єнсен (Per Jensen) називає дослідження цікавим, хоча зазначає, що кількість спостережень відносно невелика.

За його словами, гру у тварин зазвичай поділяють на три типи: взаємодію з предметами, соціальну гру та активну рухову поведінку. У випадку тетерев’ятників дослідники спостерігали насамперед гру з предметами.

Одна з можливих функцій такої поведінки — тренування навичок, необхідних у дорослому житті, наприклад полювання або уникнення небезпеки. Водночас Єнсен наголошує, що наукових доказів прямого зв’язку між грою в молодому віці та подальшою ефективністю виживання поки недостатньо.

Результати дослідження опубліковані в науковому журналі Animal Behaviour.

За даними видання dn.se