Як викрали безцінні королівські регалії зі собору у Стренгнесі: історія одного з найзухваліших пограбувань у Швеції

Втеча на велосипедах із Стренгнеса, який потерпав від літньої спеки. Двоє злодіїв, які опинилися посеред озера з несправним човном і змушені були гребти руками. Ефектне повернення унікальних поховальних регалій XVII століття. І дружній переказ 1 000 крон через Swish, який став одним із ключових доказів у суді.

Пограбування Стренгнеського кафедрального собору (Strängnäs domkyrka) містить стільки дивних деталей, що в нього важко повірити. Але через вісім років після цих подій залишається лише одне велике запитання.

Увечері 31 липня 2018 року Крістофер Лундгрен (Christofer Lundgren) витирає кров молодого чоловіка, який порізався, коли схопив поховальні регалії з розбитої скляної вітрини. Краплі крові вказували шлях утечі: червоні плями на цегляній підлозі нижньої сакристії, далі — на вапняковій підлозі повз кафедру й вівтар, аж до виходу із собору, звідки вниз відкривається вид на озеро Меларен (Mälaren).

— Іноді я й досі згадую тих двох хлопців, які це зробили. Думаю про те, як склалося їхнє життя, — говорить Крістофер Лундгрен, настоятель Стренгнеського кафедрального собору.

Літо 2018 року стало рекордно спекотним у багатьох районах південної Швеції. 31 липня не був винятком. Працівники та відвідувачі собору звернули увагу на чоловіка, який, незважаючи на спеку, зайшов усередину в теплому одязі з великою сумкою через плече. Один зі свідків пізніше описав його на допиті як «дуже підозрілого».

Молода жінка, яка працювала влітку церковною доглядачкою, також помітила цього чоловіка. Коли вона зайшла до Каплиці мучеників (Martyrernas kapell) прибирати пил, пролунало кілька гучних ударів. Вийшовши перевірити, вона побачила, як той самий чоловік швидко залишає собор разом із ще одним чоловіком.

Крістофер Лундгрен виходить на сонце й показує на ґрунтову дорогу, що веде від собору до води, куди втекли злочинці.

— Наш тодішній дзвонар фактично зустрів їх. Він ішов сюди до собору, побачив, як вони стрімголов біжать, і дуже здивувався.

Невдовзі стало зрозуміло, що сталося: вітрина в нижній сакристії була розбита, а дві золоті корони та королівська держава зникли.

Регалії, виготовлені для поховання Карла IX (Karl IX) у 1612 році та його дружини, королеви Кристини Старшої (Kristina den äldre) у 1626 році, були застраховані на 65 мільйонів крон і мали неоціненну культурно-історичну цінність.

За словами Крістофера Лундгрена, поховальні регалії Карла IX є найрозкішнішими з усіх, що коли-небудь виготовлялися у Швеції, і вирізняються навіть за міжнародними мірками.

— Саме вони стали вершиною розвитку. Пізніше такі регалії знову ставали дедалі простішими.

Після втечі ґрунтовою дорогою злочинці сіли на велосипеди, проїхали через парк Månssons trädgård, після чого дісталися пристані та залишили Стренгнес (Strängnäs) на викраденому моторному човні. Лікар, який перебував на своїй літній дачі на острові Арньо (Arnö), побачив їхній човен, що дрейфував на воді.

Інспектор Національного оперативного відділу поліції (Noa) Лукас Стернер (Lukas Sterner) розповідає:

— Він побачив маленький моторний човен, який не працював. Вони гребли руками. Лікар підплив і запитав, чи потрібна допомога. Вони відповіли, що зламався двигун.

Лікар погодився відбуксирувати їх, але незабаром зрозумів, що йому самому не вистачить пального. Довелося зупиняти ще один човен, щоб доставити їх до місця призначення. Перед тим як попрощатися, чоловіки попросили номер його телефону. Увечері лікар отримав через Swish 1 000 крон від старшого з них — 25-річного чоловіка — з повідомленням: «Дякую!».

— Це дуже показово. Вони хотіли чесно віддячити людині, хоча щойно викрали одні з найцінніших культурних скарбів Швеції. Дуже дивний контраст, — каже Лукас Стернер.

Свідчення лікаря поліція отримала пізніше, але кров, залишена в соборі, швидко дала збіг за ДНК із 21-річним чоловіком із Окешберги (Åkersberga). Його пов’язали з компанією молодих людей, добре відомих місцевій поліції.

— Вони переважно займалися крадіжками та збутом краденого. Любили життя на архіпелазі, човни, швидкість, водні мотоцикли.

Чоловіка оголосили в розшук, але через кілька тижнів він сам здався поліції.

— Дуже харизматичний, товариський, такий собі веселун, — згадує Лукас Стернер.

Однак головним завданням залишалося знайти регалії. Поліція стежила за оточенням підозрюваного та восени провела кілька обшуків, але безрезультатно. Коли розпочався суд над 21-річним чоловіком, йому загрожував позов на 65 мільйонів крон. Слідчі сподівалися, що регалії повернуть, коли стане зрозуміло, що продати їх неможливо.

У день завершення судового процесу Крістофер Лундгрен рано-вранці отримав SMS від прокурора.

— «Уночі дещо сталося, і це змінить сьогоднішнє засідання. Якнайшвидше приїжджайте до Ескільстуни (Eskilstuna)». Я лише швидко одягнувся й поїхав.

На парковці в Окешберзі охоронець помітив сміттєвий контейнер, поставлений на автомобіль. На ньому великими білими літерами було написано: «Бомба». Усередині знайшли викрадені регалії. Вони були пошкоджені та пом’яті, але всі уламки, які відламалися, акуратно склали в окремий пакет. На предметах виявили ДНК 25-річного чоловіка, а разом зі свідченнями лікаря та переказом через Swish поліція змогла довести, що саме він був другим учасником пограбування. Обох чоловіків засудили за крадіжку за обтяжуючих обставин.

Після тривалої реставрації регалії повернули до собору в червні 2020 року. Працівники храму відсвяткували це тортом із марципановими копіями корон і держави. Через вісім років Лукас Стернер згадує цю справу як незвичайне й навіть у чомусь кумедне розслідування.

— Вона нагадувала історію про Лассе-Маю (Lasse Maja).

Втім, головне питання так і залишилося без відповіді. Чи планували злочинці продати регалії? Чи стояв за ними якийсь замовник?

— Звичайно, щодо цього було багато припущень. Особисто я так не думаю. Вважаю, що це була їхня власна ідея, — каже Лукас Стернер.

Крістофер Лундгрен також сумнівається, що вони до кінця розуміли, що саме викрали.

— Це точно не рівень «Одинадцяти друзів Оушена». Якщо прочитати матеріали справи, там безліч деталей, після яких лише дивуєшся, про що вони взагалі думали.

За повідомленням Aftonbladet