Британка, яка переїхала до Швеції у дитинстві, може бути депортована через Brexit

49-річна Нікола Стенлік (Nichola Stanlick), яка переїхала до Швеції з Англії у семирічному віці, вже кілька років живе в невизначеності через наслідки Brexit. Попри понад 40 років життя у країні, їй відмовили у постійному праві на проживання, і тепер вона ризикує бути депортованою. Нікола приїхала до Швеції разом із матір’ю після того, як та познайомилася зі шведом. Вона закінчила тут школу, працювала, народила трьох дітей, які стали громадянами Швеції. Водночас сама так і не отримала шведського громадянства.

— Тоді ніхто не думав, що це колись стане настільки важливим. Сьогодні я дуже про це шкодую, — каже вона.

Після виходу Великої Британії з Європейського Союзу британські громадяни, які вже проживали у Швеції, повинні були до 31 грудня 2021 року подати заяву на новий статус проживання відповідно до угоди про Brexit. Для отримання постійного статусу потрібно було проживати у Швеції до 2020 року щонайменше п’ять років та мати власне джерело доходу.

За офіційними даними, 1691 британець отримав постійний статус проживання, 267 — тимчасовий, а 478 осіб отримали відмову та вимогу залишити країну. Нікола була переконана, що її заяву схвалять.

— Коли я відкрила лист і прочитала, що мене мають депортувати, я почала істерично плакати, — згадує вона.

Через чотири роки ситуація залишається невирішеною.

— Я постійно живу у стресі. Якщо мене депортують, доведеться звільнитися з роботи, залишити квартиру. Донька буде змушена переїхати до батька. Але куди я поїду в Англії? Мій дім тут. Я ніколи не почувалася настільки чужою, — говорить Нікола.

Причиною відмови стало те, що протягом п’ятирічного періоду, який аналізувало Міграційне агентство Швеції Migrationsverket, вона кілька місяців отримувала допомогу з безробіття. Суд встановив, що безробіття не можна вважати вимушеним, оскільки вона сама звільнилася з роботи паркувального інспектора після того, як їй пообіцяли повну зайнятість у мережі Pressbyrån.

Однак невдовзі почалася пандемія COVID-19, і обіцяної повної ставки вона так і не отримала. Представник Міграційного агентства Єспер Тенгрот (Jesper Tengroth) пояснив, що навіть принцип пропорційності, передбачений угодою про Brexit, не дозволяє відступити від вимоги закону щодо вимушеного безробіття.

Сьогодні Нікола працює в магазині Ikea у районі Kungens kurva та продовжує підробляти у Pressbyrån. Наразі вона має лише тимчасовий дозвіл на проживання і роботу, який діє до серпня наступного року завдяки тому, що виховує 16-річну доньку.

Шведсько-британський дослідник Девід Мілстед (David Milstead), який займається захистом прав британців після Brexit, вважає, що Швеція надто формально застосовує закон.

— Я бачив, як люди залишали країну, як розпадалися сім’ї. Держава має право відмовляти, але потрібно враховувати, наскільки людина інтегрована в суспільство. Мені здається, що у Швеції цього не роблять, — каже він.

Міграційне агентство визнає, що метою угоди про Brexit було дозволити британцям, які вже вкорінилися в країні, залишитися жити там, де вони оселилися. Нікола виховує доньку Емі, яка все життя прожила разом із матір’ю. Родина також поховала на кладовищі Болльмура (Bollmora kyrkogård) дитину, яка померла ще до народження. Її син уже дорослий, а сама Нікола стала бабусею.

Емі найбільше боїться, що матір можуть вислати після того, як їй виповниться 18 років.

— Я дуже залежу від мами. Найбільше мене лякає думка, що вони просто чекають, поки я стану повнолітньою, щоб депортувати її, — каже дівчина.

Повідомляє видання dn.se