Як уряд Швеції збільшує підтримку добровольчих оборонних організацій

У будні він складає букети – а у вільний час стежить за загрозами для Швеції. Поки країна посилює тотальну оборону, уряд збільшує підтримку добровільних оборонних організацій до рекордного рівня. “Я хочу щось віддати суспільству”, каже Мікаель Сьоренсен, флорист і пілот Добровольчого авіаційного корпусу (Frivilliga flygkåren). Літак підстрибує в повітрі. У кабіні Мікаель Сьоренсен (Mikael Sörensen) задоволено посміхається.

– Ну я ж хлопець із Сконе (Skåne), виріс серед гусей!

Під ним до самого Балтійського моря розкинулися поля й села. Єдине, що порушує цю картину, наче з «Нільса Холгерссона», – два нафтові танкери біля Треллеборга (Trelleborg). Ці судна підозрюють у причетності до російського «тіньового флоту». У березні їх затримали шведські служби, і відтоді вони залишаються там.

Мікаель Сьоренсен брав участь у фотографуванні цих кораблів із повітря. Це одне з його завдань як добровільного пілота та спеціаліста місій у Frivilliga flygkåren – одній із 18 добровільних оборонних організацій Швеції. Корпус є «очима суспільства з неба» та об’єднує цивільних пілотів, які хочуть допомагати країні.

Їхні завдання охоплюють усе: від моніторингу лісових пожеж і пошуку зниклих людей до перевірки електромереж після буревіїв. Мікаель Сьоренсен, який у звичайному житті працює флористом, входить до групи, що стежить за цілями вздовж узбережжя Сконе.

– Ми вже 15 років допомагаємо флоту ідентифікувати та фотографувати всі судна, які проходять повз. Але зараз це привертає більше уваги через усі ці старі кораблі, що перевозять російську нафту, каже він.

На шляху назад до аеропорту Мальмьо ранковий туман уже розвіявся. Мікаель Сьоренсен із легким поштовхом садить одномоторний літак і впевнено котиться до ангарів.

– Якщо я кілька днів не літаю, це майже боляче. Це як залежність, каже він.

Мікаель Сьоренсен літає з 2001 року. Уже десять років він є льотним інструктором у Frivilliga flygkåren, а тепер також працює регіональним керівником польотів. Цього тижня він навчає нову групу спостерігачів, або спеціалістів місій.

Поки пілот керує літаком, спостерігач із сусіднього сидіння фотографує. Фото та GPS-координати в режимі реального часу передаються керівникам операцій або державним службам на землі, які швидко отримують загальну картину під час кризи.

– Із повітря ми можемо, наприклад, направити рятувальну техніку до місця аварії, каже Мікаель Сьоренсен.

У приміщенні льотного клубу Sturup Flygklubb вісім чоловіків у бежевих льотних комбінезонах схилилися над картами. Серед них інженери, IT-спеціалісти, лікар і фермер із різних куточків Швеції. Більшість із них отримали льотні сертифікати у вільний час і мають щонайменше 200 годин нальоту. Тепер вони хочуть більшого, ніж просто літати для задоволення.

– Моя партнерка працює у сфері медицини й робить щось важливе для суспільства. Я працюю з технікою, і це не здається таким важливим. Але через Frivilliga Flygkåren я можу зробити реальний внесок, каже житель Мальмьо Стівен Делегліз (Steven Deléglise).

Йому 31 рік, і він помітно знижує середній вік групи – більшості учасників далеко за 50. Того дня вони готуються вилетіти парами – один як пілот, інший як спостерігач – щоб у рамках навчального сценарію перевірити з повітря пошкодження інфраструктури після бурі.

65-річний Торе Аксер (Tore Aksér) довго працював у військовій промисловості, а нині бере участь у роботі авіаклубу в Орншольдсвіку (Örnsköldsvik). Він переконаний, що попит на послуги Frivilliga flygkåren лише зростатиме.

– Особливо коли йдеться про повені та пожежі. Тут ми можемо бути інструментом для країни, каже він.

І він не єдиний, хто хоче приносити користь суспільству. Інтерес до кризової готовності та тотальної оборони Швеції зростає. Цього року уряд виділив 513 мільйонів крон на підтримку добровільних оборонних організацій – це рекордний рівень і частина найбільшого переозброєння з часів завершення холодної війни. За словами Мікаеля Сьоренсена, така діяльність дає відчуття спільності.

– Я швед і хочу допомагати захищати нашу територію. В Україні видно, що сила йде знизу. І саме на це нам потрібно більше спиратися, каже він.

Він також погоджується, що попит на послуги корпусу зростає. Такі структури, як Trafikverket та Svenska kraftnät, дедалі частіше залучають їх, зокрема для контролю залізниць. Крадіжки міді з колій уже давно стали серйозною проблемою та часто класифікуються як саботаж проти критичної інфраструктури.

– Останнім часом інфраструктура стала особливо вразливою. Це звичайні крадії міді чи іноземна держава? Неможливо патрулювати всю залізничну мережу автомобілями, але з повітря ми можемо швидко перевіряти великі території, каже Мікаель Сьоренсен. Він дивиться на ангарний майданчик і зазначає, що шведський менталітет довелося змінювати.

– У надії на вічний мир ми втратили багато добровільної громадської активності. Думаю, у майбутньому від нас вимагатиметься значно більше.

За даними видання dn.se