У Швеції зросли випадки неонацистських написів у школах
За статистикою муніципалітету міста Стокгольм, за останні три роки кількість ультраправих графіті в школах зросла на 140 відсотків. У початковій школі району Скарпнек (Skarpnäck) були виявлені расистські наліпки та свастики. Керівництво школи закликало батьків поговорити з дітьми про те, що сталося. Про це повідомило радіо P4 Stockholm
Така динаміка відповідає добре відомому шаблону, зазначає дослідник Крістер Маттссон (Christer Mattsson).
– Це пов’язано з тією увагою, яка останнім часом приділяється новим ультраправим угрупованням, – каже він.
За словами Крістера Маттссона, дослідника й експерта з ультраправого екстремізму та насильства в Ґетеборзькому університеті (Göteborgs universitet), це зростання не є ані унікальним для Стокгольма, ані новим явищем.
– Поведінка з нанесенням графіті має хвилеподібний характер, – пояснює він.
Він пов’язує нинішній розвиток із підвищеною увагою до нових ультраправих груп упродовж останніх років.
– Я б тлумачив це як наслідок тієї уваги, яку привернули нові ультраправі групи, не в останню чергу так звані актив-клуби. Вони, своєю чергою, формують цікавість, а їхня естетика переноситься у зовнішній світ.
Подібні хвилі графіті в Швеції вже траплялися, нагадує Маттссон. Він згадує 1960-ті роки та так звану «епідемію свастик».
– Перша хвиля отримала назву «епідемія свастик», коли їх почали малювати повсюди. Саме це фактично стало поштовхом до першої в Швеції шкільної програми з інформування про Голокост.
Сьогодні графіті не завжди містять очевидні свастики. Натомість часто використовують більш приховані символи та числові комбінації.
– У субкультурах зазвичай прагнуть використовувати символи, зрозумілі «своїм», але складні для розуміння сторонніх. Це створює відчуття спільності.
Одним із прикладів є число 14.
– Воно походить від старого нацистського гасла з 14 слів. Це існує дуже давно і постійно відтворюється в різних контекстах.
Водночас Маттссон наголошує, що графіті в шкільному середовищі часто пов’язані з ширшою експозицією, насамперед у цифровому просторі.
– Те, що є значно більш постійним і на значно вищому рівні, – це меми, які поширюються в соціальних мережах.
Повторне зіткнення з такими повідомленнями може мати наслідки – як для тих, хто стає їхньою мішенню, так і для тих, хто їх поширює.
– Чим частіше людина з цим стикається, тим більше звикає до існування таких явищ, – каже він.
Для тих, хто сам займається графіті, це може стати наступним кроком.
– Саме тоді відбувається перехід від людини з расистськими думками до людини, яка стає расистом.