Соціальні служби у Швеції допомагатимуть сім’ям боротися з залежністю від ґаджетів

Залежність від екранів важко зупинити. Спроби обмежити час за телефоном чи комп’ютером часто призводять до сварок. Відтепер сім’ям у Люнді (Lund) та Есльові (Eslöv) пропонують допомогу, щоб знайти здоровіший підхід до користування мобільними телефонами й комп’ютерами — у межах програми, яку надає соціальна служба. Батьки й цілі родини розгублені: що робити, коли екранний час лише зростає, а екрани стають постійним джерелом конфліктів?

Нову ініціативу очолює Емма Клаесдоттер-Кнутссон (Emma Claesdotter-Knutsson). Вона — старша лікарка у дитячо-підлітковій психіатрії (BUP) та доцентка Люндського університету (Lunds universitet). Використання екранів дітьми стало її головною науковою темою. Серед іншого, вона брала участь у створенні сайту Kolla spelet із описами великої кількості відеоігор, а також досліджувала, як TikTok впливає на людей, які відновлюються після анорексії. Протягом кількох років спроби подолати екранну залежність були зосереджені виключно на дітях.

— Це, мабуть, міг сказати будь-хто з самого початку: якщо хочеш тривалих змін, потрібно допомагати всій родині. Але іноді науковці бувають трохи повільні, — зізнається вона.

У своїй клінічній роботі в BUP вона брала участь у розробці програми з чотирьох зустрічей, де дітей і дорослих працюють окремо, але наприкінці кожної зустрічі родина збирається разом. Зміст занять однаковий для дітей і дорослих, а між зустрічами сім’ї отримують спільні завдання.

Під час програми учасники отримують більше знань про встановлення меж, тригери, вирішення конфліктів і сон.

— Йдеться не про те, щоб висмикнути шнур з розетки чи жбурнути телефон у стіну, і не про те, щоб батьки просто казали «ні» екрану. Суть у тому, що ми — батьки й родини — маємо навчитися керувати екранним використанням у дітей та підлітків. Як встановлювати межі? Що робити, коли виникають проблеми? — пояснює Емма Клаесдоттер-Кнутссон.

Результати тестування методу в BUP були дуже добрими: екранний час зменшився, особливо у вихідні.

— Але всі сім’ї, які брали участь у програмі в BUP, казали, що хотіли б мати таку допомогу значно раніше — до того, як усе пішло шкереберть і вони опинилися в BUP.

Коли ініціатори звернулися до ширшої аудиторії, соціальні служби Лунда та Есльова швидко відгукнулися. Навесні по десять сімей у кожній громаді отримають можливість долучитися, і стільки ж — під час нового набору восени.

Паралельно така ж кількість сімей проходитиме більш традиційне лікування в соціальній службі та цифровий курс для батьків. Усе це — щоб порівняти два методи в межах наукового дослідження.

Для муніципалітетів ця ініціатива добре узгоджується зі змінами в законодавстві, які набули чинності минулого літа: соціальна служба має надавати підтримку без попереднього розслідування, бути доступнішою та допомагати ще до того, як проблеми стануть надто серйозними.

Емма Клаесдоттер-Кнутссон із великим розумінням ставиться до труднощів сімей. Батькам легко опинитися в ситуації, коли доводиться змагатися з екраном і намагатися запропонувати щось «цікавіше».

Її головна порада проста:

— Є одна дуже важлива порада: сядьте й поговоріть зі своєю дитиною. «Що ти робиш за екраном? Чи вважаєш ти сам, що зараз усе працює добре?» А потім скажіть і про те, як ви самі хотіли б, щоб це виглядало.

За даними видання Sydsvenskan