Шведський річковий рак на межі зникнення через чуму

Ракова чума (kräftpesten) продовжує стрімко поширюватися Швецією, і кількість популяцій місцевого річкового рака неухильно зменшується. Основна причина — незаконне вселення інвазивного виду — сигнального рака, який сам також потерпає від надмірного вилову. — Швеція є досить екстремальною країною, якщо йдеться про споживання раків, — говорить Леннарт Едсман (Lennart Edsman), експерт з раків та дослідник із Лабораторії прісноводних досліджень при Шведському сільськогосподарському університеті (Sötvattenslaboratoriet vid Sveriges lantbruksuniversitet, SLU).

Історично на території Швеції існувало близько 30 000 популяцій річкового рака. Нині залишилося менше ніж 600. Водночас кількість популяцій сигнального рака зросла до 10 000–15 000.

— Наприклад, у Вермланді (Värmland) ми зафіксували незаконне вселення сигнального рака в 239 водоймах з 2000 по 2024 рік. На початку 2000-х у Вермланді та Дальсланді (Dalsland) налічувалося 430 популяцій річкового рака. Сьогодні залишилося лише 60, — зазначає Леннарт Едсман.

З наближенням традиційного серпневого дня раків постає питання, як діяти екологічно свідомому споживачу: відмовитись від споживання одного з видів?

— Якщо маєте змогу, їжте річкових раків. Це надає їм економічної цінності та стимулює їхній захист. Але також слід їсти сигнальних раків — головне, ні в якому разі не поширювати їх, — наголошує Едсман.

Близько 70–80% усіх раків, яких споживають у Швеції, є імпортними. У 2023 році імпорт раків склав 450 мільйонів крон, тоді як виловлені в самій Швеції раки були продані на суму близько 300 мільйонів. Раніше основним імпортом була китайська продукція, однак тепер ринок переважно заповнений раками з Іспанії, Туреччини та Єгипту.

Переважна більшість раків, що споживаються у Швеції й виловлені в країні, — це сигнальні раки. Велика частина з них добувається у озерах Веттерн (Vättern) і Єльмарен (Hjälmaren). Останнім часом надходять скарги, що раки стали надто дрібні для кулінарного використання.

— Це частково пов’язано з надмірним виловом. Попит на раків у Швеції дуже високий. Це справді крайність, — каже Едсман.

Він також наголошує, що навіть сигнальні раки страждають від ракової чуми. Хоча сигнальний рак походить із західної частини Північної Америки — як і сама чума, яка є різновидом паразитичного водного грибка, — це не означає, що він має імунітет до хвороби. Він лише трохи стійкіший, ніж річковий рак.

Детальніше в матеріалі Svenska Dagbladet