Шестирічна боротьба: тисячі шведів страждають від наслідків COVID-19

Через шість років після початку пандемії десятки тисяч шведів досі живуть із наслідками коронавірусу. Одним із діагнозів, що зріс найбільше, став POTS — постуральний ортостатичний тахікардічний синдром (Postural Orthostatic Tachycardia Syndrome). Захворювання спричиняє різкі зміни пульсу, запаморочення та сильну втому. «До ковіду я все робив разом із сином. Тепер усе потрібно планувати навколо тієї крихти сил, яка в мене залишилася, інакше я “випадаю” на тижні», — розповідає Ноа ван Дорпел (Noah van Dorpel).

Від 0,5 до 1 відсотка населення Швеції й досі проходять лікування, пов’язане з covid-19. Приблизно третина з них отримали діагноз POTS. Це стан, за якого пульс різко зростає при вставанні. Багато пацієнтів також страждають від запаморочення, нудоти, серцебиття та так званого «туману в голові». У частини хворих порушується робота автономної нервової системи — тієї, що автоматично регулює артеріальний тиск, пульс, дихання та травлення.

Дослідники, які працювали з POTS ще до пандемії, відзначають різке зростання кількості пацієнтів. «Раніше ми могли бачити одного пацієнта на місяць. Але через п’ять–шість місяців після початку пандемії прийшла зовсім нова хвиля людей, які відповідали критеріям POTS. Це стало для нас великою несподіванкою», — каже Артур Федоровський (Artur Fedorowski), ад’юнкт-професор кардіології Каролінського інституту (Karolinska institutet).

За шість років шведські та міжнародні науковці змогли окреслити кілька біологічних механізмів, що лежать в основі POTS. Виявлено об’єктивні порушення регуляції пульсу та артеріального тиску. У деяких пацієнтів є ознаки ураження дрібних автономних нервових волокон. В інших спостерігаються зміни об’єму крові або функції судин.

«Ми маємо дуже чіткі, об’єктивні результати медичних обстежень», — зазначає Федоровський.

Лікування існує, але повного одужання наразі не досягають. Ліки допомагають частині пацієнтів покращити стан, однак приблизно третина не відчуває суттєвого прогресу, а деякі навіть погіршуються. Для Ноа ван Дорпела усе почалося навесні 2020 року. Інфекція не була тяжкою, але температура трималася довго. Втома не зникла. Тижні перетворилися на місяці, а місяці — на роки.

Він описує це як раптове «вимикання» організму. Відкрити холодильник, тримати книгу чи підтримувати розмову — речі, які раніше були звичними, тепер можуть виявитися непосильними. Він кілька разів намагався повернутися до роботи. «Зрештою лікар сказав, що нереалістично очікувати, що я зможу працювати. Це дуже важко прийняти».

Дослідники сходяться на думці, що знання про POTS значно розширилися з 2020 року. Критерії діагностики стали чіткішими, підвищення пульсу можна виміряти, реакції артеріального тиску — задокументувати. Все більше пацієнтів отримують правильний діагноз.

Водночас залишається багато відкритих питань: чому одні хворіють, а інші — ні? Чому в когось стан покращується, а в когось переходить у хронічну форму?

«Ми рухаємося вперед. Якщо дослідження триватимуть і ми продовжимо інвестувати в цю сферу, я вірю, що в найближчі роки зрозуміємо ще більше», — каже Артур Федоровський.

Повідомляє tv4.se