Одяг із пшениці та вівса: шведські вчені створюють тканини з аграрних відходів

Сорочки з пшениці та сукні з вівса можуть незабаром стати реальністю. Метою є знайти більш сталу альтернативу для текстильної та модної індустрії, яка має великий вуглецевий слід. Тому вчені шукали відходи, що можуть замінити бавовну, яка потребує багато води, та целюлозний текстиль із деревини. Шведські вчені наближаються до способу виготовлення текстилю з аграрних залишків. – Це дуже приємно, коли наукові дослідження втілюються в реальність, – каже дослідниця Діана Бернін (Diana Bernin).

– Ми вирішили дослідити, що може запропонувати Швеція, і з’ясували, що в нас у великих кількостях є овес і пшениця, – розповідає Діана Бернін, доцентка кафедри хімії та хімічної інженерії Технічного університету Чалмерса (Chalmers tekniska högskola), яка є провідною дослідницею нової наукової роботи.

У дослідженні використали пшеничну солому, що залишається після жнив, та вівсяну лузгу — відхід при обробці вівса. Щоб отримати так звану текстильну масу, з якої пізніше прядуть нитки, маса повинна бути дуже чистою. Для цього сировину варять у лужному розчині, іноді попередньо обробляючи кислотою.

Так отримують целюлозу, а виробництво є більш екологічним, ніж із деревини, яку складніше розкласти.

– Для цього достатньо однієї хімічної речовини — лугу. У випадку з деревиною потрібно більше хімікатів.

Дослідження було опубліковано в науковому журналі RSC Sustainability. Крім зернових, вчені також випробували картопляні шкірки та цукрові буряки, але ці матеріали потребували складнішої попередньої обробки. Результати викликали міжнародний інтерес, і дослідники вже отримали залишки рису та бананів для подальшого тестування методу.

У дослідженні Чалмерс співпрацював з інноваційною компанією Tree to textile та Шведським інститутом навколишнього середовища (IVL Svenska miljöinstitutet), а фінансування надало об’єднання Bioinnovation. У продовженні дослідження, яке ще не опубліковане, вченим вдалося прясти нитки з отриманої текстильної маси.

Коли ми зможемо побачити одяг із пшениці та вівса на прилавках, передбачити складно — все залежить від того, наскільки вигідним буде виробництво. У Швеції вже виготовляють текстильну масу з деревини в рамках целюлозної промисловості, і ці ж машини підходять і для обробки зернових, що може знизити витрати. Якщо відходи зернових перетворюватимуться на тканину, їх економічна цінність зросте, і це може стати стимулом для фермерів. Вівсяну лузгу легко зібрати під час переробки, а от збирання пшеничної соломи потребує більше зусиль.

– Самі фермери кажуть: якщо в цьому не буде грошей, то вони не будуть її збирати, бо зазвичай просто закопують у землю, – пояснює Діана Бернін.

За даними видання Sydsvenskan