Найстаріший дуб Швеції вмирає: вчені намагаються зберегти його шляхом клонування

Він вже був старим, коли Густав Ваза став королем. Але тепер кінець, схоже, близько для, можливо, найвідомішого дуба Швеції — попри спроби порятунку та допомогу фахівців. – Я відчуваю вдячність за кожен рік, коли ще маю змогу бачити його, – каже доглядач природного заповідника Єррі Свенссон (Jerry Svensson). Листя дуба Квілле (Kvilleken) й досі колихається на вітрі, як і з початку історії Швеції. Протягом 850 років (плюс-мінус 150 років) дерево жило й процвітало в смоландському ландшафті.

– Гадаю, багато хто думає, що якби дерева могли говорити, то це дерево розповіло б нам чимало про різні часи, – говорить Єррі Свенссон з адміністрації округу Кальмар (Kalmar län).

Він пам’ятає, як ще у 1980-х роках відвідував дерево з батьками та під час шкільних екскурсій.

– Тоді це було просто класне дерево, на яке можна було вилізти або пробігти крізь отвори в стовбурі. Але з віком починаєш усвідомлювати справжню цінність цього дерева.

Цінність Квіллекена в тому, що це, ймовірно, найстаріший дуб свого виду в країні, а також найтовстіший — його обхват перевищує 14 метрів. Щороку він приваблює близько 25 тисяч відвідувачів — більше, ніж розташований поруч національний парк Норра Квілл (Norra Kvill).

Але дерево помирає. Ще 13 років тому екологиня Віккі Бенгтссон (Vikki Bengtsson), спеціалістка з догляду за особливо цінними деревами, помітила, що з кроною дуба щось не так.

– Стан дуже погіршився з часу, коли я бачила його востаннє — можливо, це було 2007 року, – каже вона.

У 2013 році вона зібрала міжнародну дослідницьку групу, до якої увійшли дев’ятеро експертів, що приїхали проаналізувати ситуацію. Однією з головних проблем стало залізне кільце, яке обв’язали навколо стовбура в 1960-х роках, щоби стабілізувати дерево. Один із місцевих мешканців ще 2005 року запідозрив, що це шкодить дереву, і зняв кільце. Але його швидко замінили новим — що, ймовірно, тільки погіршило ситуацію.

– Воно почало душити дерево, – каже Бенгтссон.

Крім того, дуб був уражений личинками дубового листокрута, які поїдали листя, а також грибковим захворюванням — борошнистою росою. До того ж дерево не отримувало достатньо поживних речовин із ґрунту, оскільки більшість тонких коренів відмерли.

– Ми всі тоді відчували, що вже запізно. Хотілося б втрутитися раніше. Це було більше схоже на штучне дихання, – каже Віккі Бенгтссон.

Попри все, вирішили зробити спробу порятунку. Залізне кільце замінили на систему тросів, сподіваючись, що під ним знову запрацює шар камбію.

– Інше, не менш важливе — це інформування громадськості та обмеження доступу. Люди лазили по дереву та пошкоджували кору. Тож поставили нову огорожу, – додає вона.

Ґрунт навколо дерева вкрили шаром тріски з листяних порід, щоб створити поживне середовище для відновлення коренів. Але спроби виявилися марними. У 2015 році верхівка дерева всохла, а впродовж двох наступних років почали відмирати й нижчі гілки. У 2017 році влада офіційно оголосила, що дерево врятувати не вдасться. Тоді акцент змістили на клонування дерева. У 2017 році взяли приблизно 50 пагонів, які прищепили на інші кореневі системи. Дванадцять з них прижилися, одну залишив собі інститут Skogforsk.

Адміністрація хоче висадити один з клонів поряд із Квіллекеном, щоби дерево жило далі у своєму природному середовищі. Надалі планують зробити ще й клонування коріння, але це ще складніше, каже Свенссон. Попри те, що відтоді минуло дев’ять років, дерево все ще живе. Одна гілка досі повна листя, а торік на ній навіть з’явилися жолуді.

– Хоч більшість дерева й мертва, у ньому ще залишилось життя, – каже Віккі Бенгтссон. – Воно вже пережило наші очікування, і це чудово.

Щоранку навесні місцеві журналісти телефонують Єррі Свенссону, щоб дізнатися, чи знову прокинеться брунька.

– Це сумно — спостерігати, як воно повільно засинає. Але водночас я відчуваю вдячність за кожен рік, коли воно ще живе, – говорить він.

Повідомляє tv4.se