Лист до редакції DN – “Нехай Швеція стане другим домом для нас, українських біженців”

Те, що станеться з нами, українськими біженцями у Швеції, після закінчення дії директиви про масовий захист менш ніж за десять місяців — вкрай незрозуміло. Це — лист до редакції газети Dagens Nyheter. За висловлені в ньому думки відповідає авторка. Ми, українці, просимо не лише про захист, а й пропонуємо свою відданість, знання та працю у відповідь, — пише Христина Гевчук, голова організації RefugeeHope UA&SE.

На сьогодні, за даними Міграційної служби Швеції Migrationsverket, у країні проживає близько 45 000 українців, які втекли від повномасштабного вторгнення росії. Вони вже встигли побудувати тут нове життя — працюють, сплачують податки, вивчають шведську, інтегруються та роблять свій внесок у суспільство.

Але попри все це, вони живуть в умовах невизначеності. Запроваджена 2022 року як надзвичайний захід директива ЄС про масовий захист спочатку діяла три роки, а нині продовжена до 4 березня 2026 року. Що буде після цієї дати — досі невідомо.

Шведський уряд ще не представив жодного плану. Для тисяч українських сімей, зокрема з дітьми в школах і батьками на роботі, це джерело серйозного занепокоєння. Йдеться не лише про юридичні аспекти — це питання людської гідності, безпеки і права на майбутнє. Багато українських дітей вже краще розмовляють шведською, ніж українською, їхні друзі — шведи, а батьки будують кар’єри у Швеції. Вимушений від’їзд став би втратою дому вдруге.

Ми — тисячі українців і шведів — підписали петицію, яка вимагає чітких, гуманних і довгострокових правил, що будуть діяти після 2026 року. Вже понад 10 000 осіб поставили свої підписи.

Ми вимагаємо наступне:

  1. Можливість отримати постійний або довгостроковий дозвіл на проживання без необхідності залишати Швецію. Подібні зміни до директиви вже реалізуються у Німеччині та Чехії.
  2. Урахування всього періоду проживання за масовою директивою як легального перебування під час подання на постійне проживання.
  3. Можливість змінити статус на робочий, студентський або на основі возз’єднання родини без виїзду зі Швеції. При цьому потрібно адаптувати вимоги до доходу та інші бар’єри, аби вони відповідали реальному становищу українців.
  4. Сприяння возз’єднанню сімей без вимоги залишати Швецію — особливо для:
    • сімей, що почали процес ще до війни,
    • нових родин, створених за останні три роки,
    • дітей, народжених у Швеції або прибулих сюди з одним із батьків.
  5. Скасування дискримінаційних відмінностей при наданні персонального номера (personnummer). Неприпустимо, що люди, які прибули на початку війни, мають більше прав, ніж ті, хто приїхав пізніше, попри однаковий правовий статус.

Українці в Швеції доводять, що вони не лише біженці — вони активні учасники суспільного життя. За даними агенції IOM ООН станом на 2024 рік, 66 % українців працюють або беруть участь у програмах працевлаштування, а 46 % володіють шведською мовою — ще до повного доступу до інтеграційних програм та отримання персонального номера. Ймовірно, ці цифри вже зросли.

Це — взаємовигідна можливість. Україна потребує солідарності ЄС. А Швеція потребує робочої сили — особливо в галузях, де існує дефіцит кадрів, як-от охорона здоров’я, освіта, технічні спеціальності. Ми, українці, просимо не лише про захист, а й пропонуємо у відповідь свою працю, знання і відданість.

Швеція стала нашим другим домом. І ми звертаємось до шведських політиків: не дайте нам втратити цей дім знову.

За матеріалом www.dn.se