Екранний час не є причиною психологічних проблем у дітей

Не екранний час є причиною психічних розладів у дітей та молоді — йдеться в міжнародному дослідженні. Насправді проблема полягає в тому, з чим вони стикаються в інтернеті. – Однобічний фокус на тривалості перебування перед екранами може ввести нас в оману, — каже Даніель Кардефельт Вінтер (Daniel Kardefelt Winther), один з авторів дослідження. Звіт, підготовлений UNICEF, вказує на те, що головними факторами ризику є сексуальне насильство та цькування (булінг). Молодь, яка піддається таким впливам в онлайні, значно частіше страждає на тривожні розлади, має суїцидальні думки й поведінку, а також схильна до самопошкоджень.

Дослідження базується на даних понад 40 000 дітей віком від 9 до 17 років у 40 країнах. Хоча Швеція не входила до вибірки, Даніель Кардефельт Вінтер, керівник напрямку цифрових медіа в глобальному науковому офісі UNICEF, не вважає, що ситуація тут інакша.

– Нас здивувала подібність результатів у країнах, які здаються дуже різними. Діти й молодь в Уганді дивляться приблизно те ж саме й грають у ті ж ігри, що й у Норвегії. Ба більше, ми бачимо, що ризик натрапити на гіперсексуалізований контент або кібербулінг такий самий і в тих, хто проводить менше часу онлайн, — каже він.

Звіт також показує, що діти й молодь, які проводять більше часу в інтернеті та мають кращі цифрові навички, частіше можуть захистити себе від шкідливого контенту. Попередні дослідження вказували, що надмірний екранний час може негативно впливати на сон, зір або відбирати час у занять спортом. Але зосереджуватися лише на часі — означає спрощувати складну проблему, вважають автори звіту.

– Технологічні компанії, як і уряди, повинні брати на себе більшу відповідальність за благополуччя дітей і забезпечити, щоб платформи були вільні від шкідливого контенту та насильства. Увесь цей фокус на екранному часі відволікає увагу і дозволяє компаніям ухилятися від відповідальності, перекладаючи її на саму людину, — говорить він.

Інші дослідження показали, що діти, які стають жертвами булінгу або сексуального насильства онлайн, часто вже мають стосунок до кривдника. Інтернет у такому випадку стає лише інструментом, а не причиною.

Знати, які платформи є безпечними і де діти не ризикують нашкодити собі або стати жертвами, — складно. Загальнодоступних сертифікацій чи списків не існує. Але це було б корисно, вважає Даніель Кардефельт Вінтер.

– Ми, на жаль, надто покладалися на те, що компанії самі себе регулюватимуть, але це, очевидно, не працює. Я вважаю, що потрібне більше законодавства як щодо контенту, так і щодо насильства, — підсумовує він.

За даними видання Aftonbladet