Морська вода в кранах: Швеція дедалі частіше вдається до нестандартних рішень через посуху та нестачу прісної води

Щоб забезпечити постачання питної води, кілька муніципалітетів на материку розглядають можливість очищення морської води для пиття. Ґотланд (Gotland) це вже робить, Оланд (Öland) також. У муніципалітеті Борггольм (Borgholm) на острові Оланді план створення опріснювального заводу виник через нестачу води десять років тому. Усередині станції в Сандвіку (Sandvik), що на північному заході острова, є насосна станція, яка через трубу з глибини Балтійського моря подає морську воду для її очищення. Сіль, дрібну рибу та водорості видаляють за допомогою зворотного осмосу — технології, яка під великим тиском очищає солону воду через мембрани.

– Це дозволяє нам уникати кризових ситуацій, – каже Крістіан Вістрьом (Christian Wiström), генеральний директор Borgholm Energi, в інтерв’ю TT.

Станція працює цілий рік і щодня постачає питну воду місцевим мешканцям.

– Питна вода стає чистою, навіть занадто чистою, тому нам доводиться додавати мінерали, які зазвичай містяться у звичайній воді, – додає Вістрьом.

На півдні Ґотланду розташований опріснювальний завод у Вісбі (Visby). Метод, що використовується на обох островах, надихнув кілька муніципалітетів на материку. На замовлення муніципалітету компанія Kalmar Vatten наразі досліджує можливість будівництва опріснювального заводу. Через брак води в місті Карлскруна (Karlskrona) планують побудувати такий завод до 2035–2040 років, розповідає начальник порту водопостачання муніципалітету Ола Ґрен (Ola Gren) у коментарі TT.

Люсекіль (Lysekil) цього року має підготувати документи для ухвалення рішення про інвестиції в опріснення морської води. Головною причиною тут є не лише низький рівень ґрунтових вод, а й потреба модернізувати довгу водогінну мережу, пояснює Стен Крістерссон (Sten Kristersson), бізнес-стратег комунального підприємства Leva i Lysekil.

– Опріснення на західному узбережжі може стати більшим проєктом із відмінними передумовами, ніж на Еланді чи Ґотланді, оскільки вода тут солоніша, – каже він.

Однак Кеннет М. Перссон (Kenneth M. Persson), професор з технічних водних ресурсів Лундського університету, не вважає опріснення морської води майбутнім рішенням для постачання питної води. Натомість він пропонує рециркуляцію — очищення й повторне використання стічних вод як питної, без скидання її в навколишнє середовище. Метод застосовується, зокрема, у Сінгапурі та Намібії, але в Швеції — лише в одному муніципалітеті.

І тут піонером є Оланд: у Мьорбілонзі (Mörbylånga) є водоочисна станція, яка перетворює промислову воду з птахофабрики Guldfågeln на питну. Стічні води мають нижчий вміст солі, тож очищення потребує меншого тиску, а отже — менших енергетичних і експлуатаційних витрат, ніж зворотний осмос, пояснює Перссон.

– Вода стає такою ж чистою, як і опріснена морська. Опір виникає радше на емоційному рівні, – каже він.

За даними видання Aftonbladet