Швеція планує придбати дальнобійну зброю, здатну вражати цілі на території росії

У рішенні щодо оборони Швеції вже було визначено, що країна має отримати більше далекобійного озброєння. Конкретно йдеться про крилаті ракети й ракетну артилерію, здатні вражати цілі в глибині території росії — що є абсолютно новою можливістю для Швеції. Головнокомандувач Міхаель Клесон (Michael Claesson) також виступає за значне збільшення кількості дронів і розширення системи протиповітряної оборони.

– Насамперед ідеться про стримування. Постійна готовність не лише захищати власну територію, а й завдати удару по логістиці, районах зосередження та подібних цілях противника, щоб він мав загрозу на власній землі, – пояснює Міхаель Клесон.

Наразі він ухвалює рішення про те, що саме буде закуплено.

– Йдеться як про повітряні далекобійні засоби, так і про ракетну артилерію.

Які саме системи розглядаються, він не уточнює, але зазначає, що йдеться про двох-трьох постачальників. Клесон не називає жодної з них, але серед найвідоміших систем ракетної артилерії у світі — американська HIMARS, яка має дальність до 300 км. На запитання про очікувану дальність для Швеції, він відповів, що мова йде про 150–500 км. Для порівняння: найпотужніша ствольна артилерія, яку наразі має Швеція — система Archer, досягає 30–50 км. Планується ухвалити остаточне рішення восени та зробити замовлення. За словами Клесона, це означатиме, що Швеція може отримати цю зброю вже за 2–3 роки.

– Ми змогли б відігравати значно активнішу роль у стримуванні з боку НАТО, маючи такі системи не обов’язково в самій Швеції, а, можливо, у Фінляндії або Балтії.

У найближчі роки Збройні сили Швеції отримають історично великі кошти для досягнення нової цілі НАТО — 5% ВВП на оборону. За словами головнокомандувача, ці кошти будуть спрямовані на реалізацію останніх цілей НАТО у сфері обороноздатності, які є засекреченими. Але він чітко наголошує, що зробить акцент на безпілотниках та протиповітряній обороні.

Йдеться не стільки про закупівлю великої кількості дронів і «покладання їх на полицю», скільки про вивчення досвіду українців.

– Найекстремальніше, що я бачив особисто, — це коли українські солдати напряму спілкуються з виробниками, ті друкують дрони на 3D-принтері, відправляють на найближче поштове відділення, а звідти дрони доправляють на фронт — часто навіть іншим дроном. Це розвиток у темпі днів, максимум тижня, – розповідає Клесон.

Повідомляє видання Sydsvenskan