Українські діти проходять реабілітацію у Швеції

Анастасія втратила ногу під час ракетної атаки. У Кирила лише одне бажання щодо майбутнього: щоб закінчилася війна. Українські діти, які постраждали від війни, приїхали до Швеції. Протягом трьох тижнів вони не прокидатимуться від звуків повітряної тривоги. У повітрі відчувається вогко, коли 15 дітей з України прибувають до Юнібаккену (Junibacken) на Юргордені (Djurgården) у Стокгольмі. Серед них — 17-річна Анастасія. Вона з Херсонської області, яка сильно постраждала від війни. Анастасія розповідає про війну, сидячи в інвалідному візку, з перев’язаною рукою.

– Я втратила ногу у своєму рідному місті Чорнобаївка під час ракетного обстрілу.

Вона показує фото міста на своєму телефоні. На знімку — адміністративна будівля, яку було зруйновано внаслідок бомбардування у четвер. Разом із дітьми в Юнібаккені перебувають також мами, лікарі — і прем’єр-міністр Швеції Ульф Крістерссон (Ulf Kristersson), який прокатався з дітьми на казковому потязі й спілкувався з ними.

– Велика частина їхнього життя — це війна. Війна жахлива в усіх аспектах, але особливо зворушливо, коли зустрічаєш дітей, яких вона торкнулася, — сказав він.

Діти приїхали до Швеції на тритижневу реабілітацію. У середу Анастасія зустрілася з королевою Сільвією та кронпринцесою Вікторією у Королівському палаці. Вона скористалася нагодою й подарувала королеві її власноруч намальований портрет.

У залі «Казкова площа» (Sagotorget) у Юнібаккені діти можуть зустріти різних персонажів — серед них Карлсона, Маму Му та Мулле Мека.

– Чого ти найбільше чекаєш?

– Усе, чого я хочу — це щоб мені прооперували руку і встановили протез на ногу, — каже Анастасія.

Проте коли й де це станеться — вона не знає. Її мама, яка приїхала з нею до Швеції, намагається знайти рішення. Для Анастасії дуже важливо зробити операцію на руці й отримати протез — щоб стати самостійною.

Минулого року було бомбардовано дитячу лікарню Охматдит (Охматдит) під Києвом. Тоді громадська організація зі шведського бізнес-середовища Beredskapslyftet зібрала 20 мільйонів крон на підтримку лікарні. Взимку лікарня звернулася з проханням прийняти 15 дітей, які постраждали від війни. У понеділок діти віком від 8 до 17 років прибули до Швеції. Вони залишаться тут на три тижні.

– Я сама була в Україні тричі, і щоночі там лунає повітряна тривога. Мати змогу просто виспатися протягом трьох тижнів — це розкіш для цих дітей, які вже три роки живуть у війні, — каже Фредрік Гіллельсон (Fredrik Hillelson), один із співзасновників Beredskapslyftet.

Кирило з України також сподівається піднятися на повітряній кулі під час перебування у Швеції — якщо дозволить погода. Становище вдома в Україні стало якоюсь формою норми, — вважає Кіріло. Але він каже, що зараз краще, ніж було на початку війни.

– Я хочу побачити кінець війни. Мені більше нічого не треба.

За даними видання Sydsvenskan