Предки англійської та німецької мов поширилися зі Швеції — нове дослідження

Міжнародна група науковців з’ясувала, що територія сучасної Швеції відіграла ключову роль у поширенні давньої мови, від якої згодом розвинулися англійська, німецька, нідерландська та скандинавські мови. Масштабне дослідження генетичних, археологічних і лінгвістичних даних також виявило раніше невідомі міграції населення, які могли вплинути на формування мов і культур Північної Європи.

Результати дослідження, опублікованого в науковому журналі Nature, представила міжнародна команда під керівництвом дослідників Копенгагенського університету та Лейденського університету в Нідерландах.

Сьогодні германськими мовами розмовляють понад мільярд людей у світі. До цієї групи належать англійська, німецька, нідерландська, фризька, шведська, норвезька та данська мови. Усі вони входять до великої індоєвропейської мовної сім’ї.

Щоб дослідити їхнє походження, науковці поєднали лінгвістичні дані, археологічні знахідки та результати генетичного аналізу. Вони використали раніше досліджену ДНК понад 4 500 людей, які жили в різні історичні періоди, а також уперше секвенували геноми ще 712 давніх людей.

«Послідовності ДНК не говорять нам, якою мовою розмовляли люди. Але якщо поєднати генетику з лінгвістикою та археологічними знахідками, можна з’ясувати, як мови поширювалися та змінювалися протягом тисячоліть», — пояснив один з авторів дослідження Еске Віллерслев (Eske Willerslev) із Копенгагенського університету.

Дослідження виявило раніше невідому міграцію населення з території Балтії до південної Швеції приблизно 4 000 років тому.

На думку науковців, переселенці, ймовірно, принесли із собою давню мовну форму, яка стала попередницею германських мов.

Приблизно через 500 років ця мова поширилася всією Скандинавією, а ще через 500 років досягла північної Німеччини.

Дослідники зазначають, що така хронологія узгоджується з лінгвістичними свідченнями контактів між різними мовними групами на цих територіях. Ще приблизно через тисячу років носії відповідних генетичних ліній поширилися Центральною, Південною та Західною Європою. Це також відповідає історичним і мовознавчим даним, зокрема появі ранніх германських рунічних написів.

Подібне генетичне походження виявили й серед англосаксонських переселенців на Британських островах, які розмовляли мовою — попередницею давньоанглійської.

Однак дослідження виявило ще одну несподівану подію. Приблизно 1 500 років тому, у VI столітті, відбулася зворотна міграція: населення з територій північної Німеччини переселилося до Данії та південної Швеції. Цей період збігається з формуванням давньоскандинавської мови, різновиди якої використовувалися у Скандинавії за часів вікінгів і в Середньовіччі та стали основою сучасних скандинавських мов.

Генетичні результати свідчать, що значна частина походження населення епохи вікінгів пов’язана саме з цими переселенцями, які прибули до Скандинавії за кілька століть до початку доби вікінгів.

Водночас вони були генетично близькими до населення південної Данії та північної Німеччини, представники якого почали переселятися на Британські острови з V століття й брали участь у формуванні англосаксонської культури.

«Ця зворотна міграція стала для нас несподіванкою. Вона може пояснити численні культурні та мовні подібності між Скандинавією до та під час епохи вікінгів і англосаксонською Британією того самого періоду. Ці зв’язки вже давно спантеличували дослідників», — зазначив науковець Копенгагенського університету Г’ю Макколл (Hugh McColl).

Таким чином, дослідження пропонує нову картину походження германських мов: спочатку давня мовна традиція могла потрапити до Швеції з Балтійського регіону, звідти поширитися іншими частинами Європи, а згодом міграція у зворотному напрямку вплинула на формування скандинавських мов.

Водночас науковці наголошують, що генетична спорідненість сама по собі не доводить, якою мовою розмовляли давні люди. Висновки щодо поширення мов ґрунтуються на поєднанні кількох незалежних напрямів дослідження.

Повідомляє видання Dagens Nyheter