Експерти: напад на школу можна було попередити — що відомо про профіль нападника

Після нападу на школу Brinellskolan у Фагерсті, де загинула дівчина і троє хлопців були поранені, залишається багато запитань. Відповідей від поліції поки небагато. Розслідування триває, а підозрюваного нападника – 18-річного учня цієї школи – вже допитали. Водночас, за словами колишньої поліцейської та експертки з безпеки у школах Лени Юнгдаль, уже зараз можна багато чого зрозуміти, якщо порівняти цей випадок із попередніми нападами, зокрема у Тролльхеттані (Trollhättan).

– Ніщо з того, що стало відомо досі, не є чимось несподіваним чи дивним. Це точно відповідає тому, що ми вже знаємо, – каже вона і продовжує:

– У цьому випадку можна провести паралелі і з Антоном Лундіном Петтерссоном (Anton Lundin Pettersson), і з іншими нападами, які сталися у Швеції.

Один з акаунтів, який, за інформацією Aftonbladet, належить підозрюваному, був частиною онлайн-середовищ, де обговорюються напади на школи.

Хіба поліція не мала це виявити?

– Стежити за всіма людьми, які пишуть у мережі підозрілі речі, майже неможливо, – каже Юнгдаль.

Вона наголошує, що сьогодні поліція має значні ресурси, які займаються моніторингом частин інтернету, де обговорюються саме напади на школи, щоб намагатися запобігати таким подіям.

– Щотижня хтось публікує дивні фотографії, і суспільство постійно реагує на такі випадки. Але нападів на школи не відбувається.

За її словами, це свідчить про те, що поліція, ймовірно, заздалегідь нічого не знала про напад у Фагерсті.

– Якщо є хоча б найменша підозра, що може статися напад на школу, реагують дуже серйозно. Тут справді краще перестрахуватися.

За словами Лени Юнгдаль, існує кілька рис і факторів, спільних практично для всіх нападників на школи у Швеції.

– Молодий чоловік, який, схоже, схильний до насильства, нинішній або колишній учень, майже завжди є зв’язок зі школою. Якась форма психічних проблем або соціальної ізоляції, – каже Юнгдаль.

– Майже завжди йдеться про деструктивне домашнє середовище і майже завжди про довгий ланцюг невдач та протистояння. Нічого ніде не складалося. А наприкінці вони можуть почати поширювати зображення, якийсь маніфест або щось подібне. Зазвичай вони роблять це в групах, де інші вже вважають подібне чудовою ідеєю.

На її думку, підозрюваного можна було помітити значно раніше.

– Ця людина, ймовірно, протягом усього свого дорослішання постійно подавала сигнали й залишала інформацію про себе. Зазвичай це виглядає саме так.

Вона зазначає, що поліція часто є останньою ланкою після школи, соціальної служби та дитячо-підліткової психіатрії BUP.

– Поліція не може діяти, доки не отримає окремі частини пазла від інших служб і не побачить загальну картину. Такі люди часто радикалізуються буквально перед очима школи та персоналу.

Щоб подібне не повторювалося, потрібна співпраця.

– Має існувати культура взаємодії. У школі іноді навіть між собою не говорять про конкретного учня. Є багато ключів і підказок, але ніхто не складає їх докупи. Наступний крок – взаємодія з поліцією, BUP, соціальними службами та родиною, у тих випадках, де це можливо.

Ще одна тема дискусій – відкритість шкіл. Використання електронних перепусток, ключів або подібних систем може бути корисним з точки зору загальної безпеки, вважає Лена Юнгдаль. Але це не запобігає нападам на школи, наголошує вона.

– Вважати, що це має якесь вирішальне значення для запобігання шкільним нападам, – просто нісенітниця. Учні часто самі навчаються в цій школі. Вони вже всередині, а напад на школу, крім того, зазвичай планується заздалегідь.

– Але після нападу часто лунають вимоги від батьків встановити сигналізацію, захисну плівку на вікна тощо. Людське бажання так реагувати зрозуміле, але тоді намагаються прибрати відчуття тривоги технічними засобами замість того, щоб мати повсякденні процедури профілактики, вчасно виявляти таких хлопців і навчати весь персонал та учнів.

За інформацією видання Aftonbladet