Експерт: нові вимоги до сортування відходів у Швеції можуть виявитися дорогими та неефективними

Нові вимоги до сортування сміття мають допомогти довкіллю, але ризикують стати дорогими, незручними та неефективними. Держава обирає жорстку модель там, де інші країни діють гнучкіше. З 1 січня наступного року запроваджується система FNI (fastighetsnära insamling) – тобто збір відходів безпосередньо біля житлових будинків. Вона означає, що всі власники нерухомості зобов’язані встановити контейнери для паперу, пластику, металу, кольорового й безбарвного скла, а також для органічних відходів і залишкового сміття. Про це пише Петер Есаіссон (Peter Esaiasson), профессор Гетеборзького університету (Göteborgs universitet).

Ідея полягає в тому, щоб люди могли викидати упаковку поруч із домом, а не шукати окремі пункти переробки. Автор критикує законодавство, вважаючи, що воно демонструє три проблемні підходи держави.

Перший – «синдром відмінника». ЄС у директиві про відходи 2018 року визначив цілі щодо зростання переробки, але залишив країнам свободу у виборі способів. Швеція обрала максимально стандартизовану систему з великою кількістю контейнерів біля кожного будинку. Інші країни пішли іншим шляхом – наприклад, покращили промислове сортування або посилили відповідальність виробників за упаковку.

Швеція вже є однією з найкращих у Європі за утилізацією відходів без захоронення. Проблема в тому, що значну частину сміття спалюють для отримання тепла й електроенергії. Натомість Німеччина від початку зробила ставку на переробку, і саме її модель стала основою для європейської політики. FNI має допомогти Швеції швидше наздогнати цей підхід.

Однак система може обернутися високими витратами для власників нерухомості, погіршенням вигляду житлових територій, перенесенням шуму й безладу ближче до домівок і збільшенням кількості сміттєвозів у районах. Особливо складними залишаються щільні міські райони та місця зі слабкою інфраструктурою.

Другий підхід, який критикується, – «спрощення до примітиву». Попри критику як з правого боку, так і з лівого, представники галузі відповідають загальними тезами про «кращий сервіс» і «позитивні результати», не обговорюючи складні компроміси між екологією, витратами та комфортом.

Третій – «уникнення відповідальності». На думку автора, політики, які просували реформу, зокрема колишні міністерки довкілля Кароліна Ског (Karolina Skog), Ізабелла Льовін (Isabella Lövin) та Анніка Страндхелль (Annika Strandhäll), мали б відкрито реагувати на критику.

Наприкінці пропонується компроміс: відтермінувати повне впровадження системи на кілька років, щоб зменшити можливі негативні наслідки.

За даними видання gp.se