Шведський уряд відступив: медпрацівники, яких мали депортувати до Ірану, можуть залишитися

Медичні працівники Захра Каземіпур (Zahra Kazemipour) та Афшад Жубе (Afshad Joubeh) мали бути депортовані до Ірану за кілька тижнів до початку війни. Тепер уряд Швеції відступає після критики щодо скасування так званої «зміни підстави перебування» і пропонує, зокрема, звільнити медичний персонал від депортацій. – Ми тримаємо кулаки, але боїмося надто сильно сподіватися, каже Афшад Жубе.

Останні місяці стали справжніми «американськими гірками» для родини Афшад-Жубе у Стокгольмі. Вони мали бути депортовані до Ірану, але уникнули цього буквально за кілька тижнів до того, як у країні спалахнув жорстокий конфлікт. Тепер, після понад дев’яти років життя у Швеції, родина знову подала заяву на притулок. Приблизно через місяць у них запланована нова співбесіда у Міграційній службі Швеції (Migrationsverket), яка має визначити, чи мають вони достатні підстави для отримання притулку.

Тим часом Захра Каземіпур завершує навчання у Каролінському інституті (Karolinska institutet), щоб отримати шведський диплом медсестри. У п’ятницю уряд оголосив нові рішення. Після масштабної критики щодо скасування можливості «зміни підстави перебування» партії угоди Тідьо (Tidöpartierna) вирішили призупинити депортації підлітків і медичного персоналу.

Однак коли журналісти Dagens Nyheter (DN) зв’язалися з Афшадом Жубе, він був радше схвильований, ніж радісний.

– Ми не знаємо, що це означає для нас, каже він.

Йому поки не вдалося зв’язатися з Migrationsverket, щоб отримати пояснення.

– Ми тримаємо кулаки, але боїмося надто сильно сподіватися, що це вирішить нашу проблему.

Афшад Жубе приїхав до Швеції разом із дружиною та семирічним сином після того, як у Ірані його ув’язнили як опозиційного активіста. Оскільки він ще кілька років жив у країні після звільнення, влада вирішила, що йому не загрожує достатня небезпека, і у 2020 році родина отримала відмову у притулку. Втім Афшад стверджує, що залишався політично активним і після ув’язнення.

– Мені погрожували представники режиму. Вони приходили з обшуками додому. П’ять разів обшукували мене та мою машину дорогою на роботу. Саме через це ми вирішили тікати з Ірану.

Останні роки родина могла залишатися у Швеції завдяки «зміні підстави перебування», працюючи у сфері охорони здоров’я. Вони, зокрема, працювали помічниками медсестер у лікарні Södersjukhuset у Стокгольмі. Коли у листопаді минулого року вони раптово втратили дозвіл на проживання, це викликало сильну реакцію з боку політиків і колег. Критику супроводжували масові акції протесту та петиція під гаслом «Не депортуйте мого друга». П’ятнадцятирічний син родини важко переживав ситуацію з можливим висланням.

– Ми справді хочемо просто жити без постійного стресу, каже Афшад Жубе.

Голова профспілки медичних працівників Vårdförbundet Сінева Рібейру (Sineva Ribeiro) каже, що розуміє, чому родина не наважується радіти.

– Я теж не зможу повністю видихнути, поки не буде чітко показано, що ці депортації справді припинять.

За її словами, рішення уряду викликає більше запитань, ніж відповідей — зокрема щодо 650 медичних працівників, яких уже депортували після втрати дозволу на проживання.

– Що означає тимчасовий дозвіл на проживання? І що буде, наприклад, із сестрами Дарією та Донею, яких раніше депортували до Ірану, а тепер вони опинилися у зоні війни? Яку відповідальність бере держава, щоб відновити справедливість?

Водночас вона рада, що уряд, схоже, почув критику.

– Нам потрібен кожен працівник. Те, що тепер полегшують можливість залишитися людям у життєво важливих професіях, — це добре. Чи означає це більш гуманну міграційну політику — покаже час.

Афшад Жубе погоджується:

– Я радий, що уряд нарешті прислухався до шведського народу. Саме цього і очікують від Швеції.

Детальніше про цю новину читайте за посиланням: dn.se