Вміння писати у школярів Швеції стрімко деградує: вчителі б’ють на сполох

Про кризу читання серед молоді дискутують давно. Про те, що школярі майже не вміють писати, говорили значно менше. Тепер фахове видання Ämnesläraren («Предметний учитель») провело масштабне опитування, у якому взяли участь понад 2 000 учителів початкової та старшої школи. Результат, за оцінками авторів, лякає: письмова мова учнів перебуває у вільному падінні.

Понад кожен третій учитель відповів, що більшість його учнів не володіють базовими правилами письма. Вони плутають великі й малі літери, не можуть правильно написати прості слова на кшталт «велосипед» або «батьки», не опановують ані пунктуацію, ані побудову речень. Учні неправильно вживають займенники, перенасичують мову англіцизмами та пишуть нерозбірливо.

Навіть у середній та старшій школі не є самоочевидним, що речення потрібно починати з великої літери. «Багато учнів демонструють ознаки мови як другої, хоча шведська є їхньою рідною», — зазначає один із учителів.

Педагоги називають багато причин: молодь читає надто мало, перебуває під сильним впливом англомовних відео, соцмереж і чат-мови, а перехід від книжок до екранів різко знизив концентрацію уваги. Цифровізаційна стратегія, на думку багатьох, була катастрофічною, а життя в інтернет-середовищі створює реальні проблеми. Водночас значну відповідальність несуть і самі вчителі — відповідальність, яку беруть на себе не всі.

Чому не навчають базових правил письма? Чому дозволяють фотографувати дошку замість ведення конспектів? Чому беззастережно дозволяють користуватися програмами автокорекції? Один анонімний учитель заявив виданню, що школа не має “достатніх ресурсів”, аби навчити всіх дітей писати. Водночас школи 1950–1960-х років були аж ніяк не багатшими — але дітей тоді все ж учили читати й писати.

Проблема, за висновком авторів, радше криється в культурі, ідеології та рівні амбіцій. У попередніх розслідуваннях Ämnesläraren з’ясував, що кожен четвертий учитель не виправляє базові письмові помилки, а кожен третій ігнорує орфографічні. Багато вчителів інших предметів вважають, що мова — це виключна відповідальність учителів шведської.

Деякі педагоги зізнаються, що не хочуть виправляти помилки, бо це нібито може «вбити бажання писати», «зламати» або навіть «образити» учнів.

На щастя, уряд Швеції сприймає проблему серйозно і нещодавно передав до Законодавчої ради (Lagrådet) пропозиції щодо змін до навчальних програм. У поданні чітко наголошується: навчання базових навичок — читання та письма — має отримати пріоритетну й чітко визначену роль. Це не повинно бути «вільною діяльністю».

Важливо, щоб ці зміни стали реальністю й дійшли до кожної школи. А вчителі, які під час власного навчання не отримали підготовки з методики навчання письма, повинні пройти підвищення кваліфікації.

Попри загальну тривожну картину, є й багато відданих і професійних педагогів. Ämnesläraren відвідав учительку початкової школи Пію Карлберг (Pia Carlberg) зі школи Екедальсскулан (Ekedalsskolan) у Вермдьо (Värmdö). Вона щодня тренує учнів у правильному триманні ручки, правописі та мовних правилах. Якщо діти помиляються — вони стирають і переписують. Учні постійно отримують письмові завдання, і навіть діти з мовними діагнозами зрештою досягають результату, каже вона.

І підсумовує:

– Уміння писати красиво й правильно — це фактор влади.

Детальніше про ситуацію — у матеріалі видання www.expressen.se