У Швеції зростає підтримка армії, але меншає охочих захищати країну зі зброєю в руках
Підтримка сильного оборонного потенціалу нині є найвищою за всю історію вимірювань, однак цього не можна сказати про готовність самих громадян зі зброєю в руках захищати Швецію. Низька особиста оборонна воля грає на руку ворогові. Потрібно мати суспільство «у якому всі почуваються бажаними», заявляє керівник психологічного захисту.
Управління з психологічного захисту (Myndigheten för psykologiskt försvar, MPF) щороку вимірює оборонну волю шведів та рівень занепокоєння, зокрема через можливу війну. Події у світі чітко відбиваються на результатах. Якщо загострити формулювання: сильна оборона так, але бажано без моєї особистої участі зі зброєю. Чи є в цьому частка правди?
– Можна сказати й так, що існує стабільна підтримка ідеї збройного опору у разі нападу на Швецію. У цьому сенсі оборонна воля є високою та стабільною, каже генеральний директор MPF Магнус Хьорт (Magnus Hjort).
Головнокомандувач Збройних сил Швеції Мікаель Класссон (Michael Claesson) вважає, що рівень оборонної волі буде достатнім у разі потреби.
– Я достатньо знаю шведський характер, щоб вірити, що попри все у нас є досить сильне серце, яке б’ється за захист батьківщини, каже він.
За даними MPF, чоловіки мають значно вищу оборонну волю, ніж жінки.
– Очевидно, що це проблема. Нам потрібне, якщо говорити військовою мовою, спільне бачення ситуації, розуміння того, чому захист нашої території, нас самих фізично і тих цінностей, які ми відстоюємо, є важливим, зазначає Класссон.
Підтримка концепції тотальної оборони залишається високою, однак коли йдеться про ризик для власного життя, оборонна воля знижується з 69 до 65 відсотків. Подальше падіння цього показника було б негативним і з інших причин, вважає Магнус Хьорт. Іноземні ворожі сили постійно намагаються сіяти розбрат у суспільствах, і що нижчою є довіра до держави, то нижчою ризикує стати й оборонна воля. Саме це, за його словами, росія намагається зробити з українським населенням.
Як же підтримувати оборонну волю?
– Я вважаю, що нам потрібно й надалі будувати сильне суспільство, яке тримається разом, суспільство, у якому всі почуваються бажаними, суспільство, яке ефективно працює у мирний час, каже він.
Багато хто описує сучасну Швецію як більш поляризовану, ніж будь-коли за останній час. Чи справді наше суспільство є згуртованим?
– У нас, звісно, є тріщини. Але, думаю, їх усе ж менше, ніж у багатьох інших країнах, відповідає Хьорт.
Він вказує на виклики, пов’язані із соціальною та економічною вразливістю, районами ізольованості та тяжкою злочинністю.
– Це питання, які впливають на те, як ми сприймаємо суспільство. Водночас дослідження показує, що 90 відсотків вважають Швецію хорошою країною для життя. І це позитивно.
Порівняно з попередніми роками зросла частка тих, хто вважає ймовірним військовий напад на Швецію протягом найближчих п’яти років. Кожен п’ятий оцінює таку загрозу як імовірну або дуже імовірну. Двадцять років тому так відповідали лише одиниці.
– У цьому немає нічого дивного, ми живемо у більш небезпечному світі, ніж раніше, каже Магнус Хьорт.
Жінки частіше, ніж чоловіки, побоюються військового нападу на Швецію. Водночас саме серед жінок менше тих, хто готовий брати участь в обороні, ризикуючи власним життям.