У Швеції повертається популяція росомах: уперше за два століття зафіксовано нове потомство на півдні
Популяція росомахи у Швеції зростає, і тепер цю тварину фіксують уже далеко на півдні, в Уппланді (Uppland) та південному Вермланді (Värmland). Остання інвентаризація показує, що чисельність виду з помітним запасом перевищує межу, необхідну для сприятливого природоохоронного статусу.«Вона безумовно отримала значно ширший ареал поширення, і тепер у нас росомаха є майже по всьому Вермланду. Торік ми мали 13 різних особин, але знаємо, що їх насправді більше», — розповідає Маргарета Окерман (Margareta Åkerman), спеціалістка з обліку хижаків в адміністрації округу Вермланд (Länsstyrelsen i Värmland).
У Форсхаґа (Forshaga) у Вермланді самка росомахи знову принесла потомство — це зафіксувала підгодівельна камера адміністрації округу влітку. Вид був повністю відсутній у регіоні майже двісті років, але тепер цей обережний хижак знову поширюється в лісах Вермланду.
На початку ХХ століття росомаха була майже винищена у Швеції, однак після запровадження охоронного статусу у 1969 році популяція почала повільно відновлюватися. Попередні дані останнього обліку свідчать про чисельність від 697 до 770 особин, що значно більше за 600, які Управління з охорони природи Швеції (Naturvårdsverket) вважає мінімально необхідними для стабільного стану виду.
Росомаха переважно живиться падлом, але може полювати й самостійно, що іноді створює проблеми для оленярів. Водночас на південь від зон оленярства ризик нападів на свійських тварин оцінюють як низький.
«Більшість людей, імовірно, взагалі не помітять, що в нових місцях з’явилися росомахи. А поза зонами оленярства дуже рідко трапляються випадки, коли можна зафіксувати якусь шкоду», — зазначає Єва Хедмарк (Eva Hedmark) з Центру дослідження збитків від диких тварин Шведського університету сільськогосподарських наук (SLU Viltskadecenter).
Вона додає, що не бачить ризиків серйозних проблем у разі подальшого поширення росомахи на південь. Адміністрації округів нині впроваджують нові методи збору ДНК, оскільки сніг для відстеження слідів стає дедалі рідкіснішим. Зокрема, тестують різні типи пасток для збирання шерсті.
«Це дає нам дуже хороші можливості для збору ДНК — не лише з виділень і посліду, які зазвичай легше знаходити за наявності снігу», — пояснює Маргарета Окерман.
«Мені це навіть здається трохи веселим. Але це тому, що я працюю з цим і вважаю росомаху цікавою твариною», — каже вона та наголошує, що причин для занепокоєння в суспільства немає.
«Ні, боятися росомахи не потрібно. До того ж її дуже складно побачити, тож якщо вже пощастить — цим можна тільки тішитися», — підсумовує Маргарета Окерман.
За даними www.tv4.se