Міграційна криза 2015 року: що тоді відбувалося у Швеції

Минуло десять років від часу, коли так звана «криза біженців» досягла свого піку. У 2015 році близько 1,3 мільйона людей шукали притулку в Європі, з них 163 тисячі — у Швеції. Нижче — ключові події того року. Більшість біженців прибували з Афганістану та Іраку, але найчисленніша група походила із охопленої громадянською війною Сирії. Хоча втеча тривала кілька років, саме у 2015-му потоки людей масово досягли Європи. Найбільше біженців прямували до сусідніх країн: Туреччина прийняла майже два мільйони осіб, а Ліван — понад мільйон.

Весна 2015 року: тисячі людей намагаються перетнути Середземне море. Через перевантажені й ненадійні човни трапляється чимало катастроф. Уночі з 18 на 19 квітня близько 700 людей загинули — це була найстрашніша трагедія на морі на той момент.

Літо: хвиля міграції сколихнула Європейський Союз. Система прийому біженців у Греції зазнала колапсу, а люди масово прямували на північ — насамперед до Німеччини та країн Півночі. Угорщина закрила кордон із Сербією, звела паркан і зробила його перетин незаконним, хоча багатьом усе ж вдалося просунутися далі.

3 вересня: світ облетіли знімки трирічного сирійського хлопчика Алана Курді (Alan Kurdi), тіло якого знайшли на пляжі після утоплення. Ці кадри стали символом міграційної кризи. Батько дитини розповів телеканалу CNN, що родина прямувала до Швеції.

22 вересня: міністри міграції країн ЄС ухвалили рішення про квотний розподіл біженців. Проти проголосували чотири держави: Чехія, Словаччина, Угорщина та Румунія. Наступного дня лідери ЄС домовилися посилити контроль на зовнішніх кордонах союзу.

Жовтень: у Швеції зафіксовано рекордну кількість шукачів притулку. Попередній максимум був у 1992 році, коли через Балканську війну притулку просили 84 018 осіб.

23 жовтня: усі партії, окрім Шведських демократів (SD) та Лівої партії (V), дійшли згоди щодо нової міграційної політики, яка передбачала певне посилення правил прийому.

27 жовтня: за даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (UNHCR), до Європи прибуло понад 700 000 людей, переважно з Сирії, Афганістану та Іраку. Понад 3 000 осіб загинули, намагаючись перетнути Середземне море.

28 жовтня: після серії підпалів притулків для шукачів притулку в сільських регіонах Швеції поліція почала патрулювати такі місця за допомогою гелікоптерів. Тодішній міністр внутрішніх справ Андерс Іґеман (Anders Ygeman) назвав атаки «жалюгідними й огидними».

4 листопада: уряд Швеції звернувся до Європейської комісії із проханням розподілити частину біженців з території Швеції до інших країн ЄС. «Поточна ситуація є неприпустимою», — заявив прем’єр-міністр Стефан Левен (Stefan Löfven).

5 листопада: тодішній міністр міграції Морган Йоганссон (Morgan Johansson) попередив, що Швеція більше не може гарантувати житло всім біженцям, сподіваючись, що це матиме «стримувальний ефект».

9 листопада: Партія поміркованих (Moderaterna, M) вимагає зупинити прийом біженців і пропонує негайно відмовляти в’їзду більшості шукачів притулку просто на кордоні Швеції.

11 листопада: країна вводить тимчасовий прикордонний контроль, який набуває чинності наступного дня. Через нестачу місць у притулках Міграційне управління (Migrationsverket) не змогло забезпечити житло всім, і частина біженців була змушена спати надворі.

24 листопада: уряд оголошує, що шведське законодавство про надання притулку буде приведено до мінімальних стандартів ЄС.

За даними шведського видання Svenska Dagbladet